Посестри. Часопис №108 / «край землі – це площа галицького містечка...»
край землі – це площа
галицького містечка
в яке в'їжджаєш вночі
повільно на жовтому
верблюді
у цім каравані
всі верблюди жовті
сором у їхніх горбах –
жовтий
хочеш вмитися
і побачити зірки на небі
хочеш одужати
але виразка на твоїх губах
висить мов птах
піднімається пил
верблюди повзуть
площею галицького містечка
повзуть верблюди
з київськими номерами
птах кружляє над ними
птах не бачить їх
край світу – це міст
над річкою назву якої
зафарбовано білим
річка тече туди
де ти заплачеш
так само як плачуть всі інші –
прісною водою
твій план не спрацював
план простої втечі
план маленького відступу
край світу – це валізи твоїх дітей
вони тягнуть їх за собою
а потім лишають
з найдорожчими камінцями
і засушенными жуками всередині
у світу немає краю
ти шукаєш на карті пустелю
через яку поведеш жовтих верблюдів
з жовтим соромом
у горбах
з лазурним бажанням вижити
на номерах
