Посестри. Часопис №108 / Пісня сівача

Тоне
у хвилях чорнозему
сонце,

 

і спалахує
серце селянське
над обрієм. 

 

Що коротка
горіння мить,

 

як відчай зернини
у посівному польоті.

 

Упадуть у землю
і зерня, і серце –

 

місяці посходять:
молодик і повен.

 

Повен – житній,
а селянський – човник:

 

відпливати, відпливати, відпливати.