05.03.2026![То минеться]()
![Вірш на честь]()
![Літопис без назви. Бібліотека]()
Читати повністю![«а пригадуєш ми говорили про Ліну Василівну...»]()
![Відлік до нуля, або Про ненароджених]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №198
Літопис без назви. Бібліотека
Пам'ятаю, як я стояла перед величезною домашньою бібліотекою в квартирі сусідів і дивувалася книгам. Ми ходили до них у гості майже щовечора, й щовечора мені давали подивитись книжки. Товстелезні казки запамʼяталися найбільше, бо з ними я сиділа найдовше, вишукуючи все нові деталі на картинках. Єдина річ, яку я ніяк не розуміла, що з часом і почало мене дратувати, була мова. Мова, яку я чула, відрізнялась від письмової, і я її не розуміла. Пам'ятаю, як, сердячись, я відсовувала чергову книгу, літери якої анізащо не поєднувалися у слова. Ця затія приносила мені чималий неспокій, проте щовечора було нове “Іду на ви”. Лише згодом із розповіді мами я довідалась, що то були казки народів світу, і часто – мовою оригіналу.
Відлік до нуля, або Про ненароджених
У 2011 році в Нью-Йорку ми з друзями відвідали Національний музей-меморіал 11 вересня, розташований на місці веж-близнюків Усесвітнього торговельного центру, який 2001 року зруйнували терористи. Меморіал моторошний і величний: вежі-близнюки ніби віддзеркалені, але під землею. По периметру чорних траурних квадратних басейнів нижче від рівня землі стікає ярусами вода, аж доки не зникає у квадратній чорній бездонній дірі-криниці. Діра в потойбіччя Лети. А по периметру басейнів бронзою вигравіювано імена загиблих. Я тоді зробила лише одне фото – напис на одному з басейнів. Цю світлину я завжди показую студентам на парах із комунікацій, коли говоримо про категорії адресатів і про вертикальні (транстемпоральні, міжчасові) діалоги...Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
