30.07.2026![Хіба в це хтось повірить?]()
Читати повністю![Рецензія на ненаписаний вірш]()
![Кімната сaмогубця]()
![Тарас Лютий: Історія нігілізму – балансування між двома крайнощами, радикальною пасивністю та радикальною активністю]()
Читати повністю![Футбол в ірландському пабі]()
Посестри. Часопис №219
Хіба в це хтось повірить?
Замість тексту натрапляємо на коментар про текст, його опис чи перелицювання, але, не відаючи, із чим маємо справу, несвідомо погоджуємося на право першого прочитання цієї вторинності: усність здатна перемогти документ, копія – оригінал. Але обережно, хіба в це хтось повірить?
Тарас Лютий: Історія нігілізму – балансування між двома крайнощами, радикальною пасивністю та радикальною активністю
Книжки київського філософа, письменника, музиканта і члена Українського ПЕНу Тараса Лютого зазвичай стають помітними подіями у культурному житті України. Так було з працями про Фридриха Ніцше і Григорія Сковороду та виданнями, присвяченими двійникам, пригодам філософських ідей та культурі принад і спротиву. Цього року світ побачила майже вісімсотсторінкова книжка «Сходить порожня повня. Історія нігілізму: від індивідуалістичного самовілля до імперського терору» (Київ: Темпора, 2026). Читаючи її, знай згадуєш, що автор є не лише старшим науковим співробітником Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, але й професором Національного Університету «Києво-Могилянська Академія», і трохи заздриш його студентам, бо він говорить про складні речі просто і прозоро.
Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
