29.01.2026![З кожним вислуханим словом]()
![підмайстер мовчання]()
![Професор Шпаннер]()
Читати повністю![«якщо ви ще не завантажили додаток «поезія +»...]()
![Краків Богдана Лепкого]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №193
Професор Шпаннер
Обидва говорили розважливо і обережно. Обидва, говорячи, брали до уваги все. Ґданськ у цей травневий час був іще повний німців, вулицями тягнулися колони німецьких полонених, яких їхні жінки обсипали квітами. Але влада була польською, а в гарнізоні стояли радянські війська. На запитання, чи, знаючи Шпаннера з його наукової діяльності, вони могли припустити, що це людина, здатна виготовляти мило з тіл померлих засуджених і полонених, кожен відповів інакше.
Краків Богдана Лепкого
У першій половині ХХ століття в Галичині не було жодного, хто б не знав пісні «Видиш, брате мій», або «Журавлі». Вона стала своєрідним гімном українців усього світу. Навіть у похмурі часи радянської окупації, коли імена багатьох українських письменників були під забороною, київський хор імені Григорія Верьовки виконував цю пісню як народну. Та мало хто знає, що написана вона в столиці польських королів – Кракові. Сам поет – Богдан Лепкий – розповідав, як своєрідним «поштовхом» став для нього перегляд п’єси Станіслава Виспянського: «Восени 1910 року в Кракові я вертав з театру, з драми Виспянського «Noc listopadowa», під ногами шелестіло пожовкле листя, а над головою лунали крики журавлів, що відлітали. Вірш склався немов сам із себе, без мойого відома й праці. До його підібрав музику мій брат Лев Лепкий»...Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
