05.02.2026![Це я, впусти мене]()
![Жінки Рубенса]()
![Епітафія194]()
![Квасолевий суп]()
Читати повністю![«починати любити першою, як починають новий день...»]()
![«говорили надламано – схрипуючи, як ворони...»]()
![Оповість про зустріч із сестрою-жалібницею]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №194
Квасолевий суп
Чогось часто тепер згадується Олені Василівні на сон, як у дитинстві нянька розповідала їй казки, та все про лісовика. Мовляв, живе він десь у хащах, і нікому його бачити не можна, хіба звірям та малим дітям. Сидить лісовик коло пенька, ноги по-турецьки склавши, весь листям засипаний, вітром обвіяний, пошерхлий. Сидить і наслухає брунатним вухом – чи нічого ніде не чути? А як знудиться сидіти, то прокрадається в село, та не вдень, а серед ночі, підступає до хат, винюхує, до шибки щокою прикладається – а чи є тут маленький хлопчик або дівчинка? Світить зеленими очима, скрипить дерев’яними зубами, приміряється, а тоді – шасть у хату! – і прибирає дитину до себе.
Оповість про зустріч із сестрою-жалібницею
У лікарні Леокадія намагалася допомагати як уміла. Через два дні Аза лежала вже у звичайній палаті з кількома жінками. Виявилося, на щастя, що це не інфекційна хвороба, хоча й не було зрозуміло, що з нею. Лихоманка припинилася, і хвора потроху одужувала, але була ще дуже слабкою. Леокадія приносила до лікарні сонячні фрукти й частувала ними пацієнтів, лікарів і сестер. І якось одна з сестер-жалібниць, симпатична брюнетка двадцяти з чимось років, заговорила з нею польською. Запитавши Леокадію, чому вона тут, назвала себе.
Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
